шведчина
ШВЕДЧИНА, и, ж., розм., заст. 1. Війна з шведами. Древня була моя бабуся-покійничка,- ще то з тих старосвітських людей, що шведчину й усякі невпокої козацькі своїми очима бачили (П. Куліш, Вибр., 1969, 263); // також із сл. полтавська. Битва зі шведами. Про Сагайдачного співали [гребці], Либонь співали і про Січ, Як в пікінери набирали, Як мандровав [мандрував] козак всю ніч; Полтавську славили шведчину (Котл., І, 1952, 112).
2. Період панування шведів на Україні (1808-1809 роки). Розказали кобзарі нам Про войни [війни] і чвари, Про тяжкеє лихоліття... Про лютії кари. Що ляхи нам завдавали - Про все розказали. Що ж діялось по шведчині! То й вони злякались! Оніміли з переляку, Сліпі небораки (Шевч., II, 1963, 47).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шведчина | шведчини |
Родовий | шведчини | шведчин |
Давальний | шведчині | шведчинам |
Знахідний | шведчину | шведчини |
Орудний | шведчиною | шведчинами |
Місцевий | на/у шведчині | на/у шведчинах |
Кличний | шведчино | шведчини |