щербинка
ЩЕРБИНКА, и, ж. Зменш.-пестл. до щербина. Шлак роз'їв у поді [печі] спочатку невеличку щербинку, яка під впливом розтопленого металу розрослася й стала справжньою ямою (Собко, Біле полум'я, 1952, 9); Гончар не помітив ні її ластовиння, ні синюватих уст, ні тієї щербинки в зубах, що була вірною прикметою зрадливої вдачі (Стельмах, І, 1962, 301); - Он тобі кобила зуб вибила.- Вона прикрила губкою щербинку, але не зводила очей з нього (Тют., Вир, 1964, 473).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | щербинка | щербинки |
Родовий | щербинки | щербинок |
Давальний | щербинці | щербинкам |
Знахідний | щербинку | щербинки |
Орудний | щербинкою | щербинками |
Місцевий | на/у щербинці | на/у щербинках |
Кличний | щербинко | щербинки |