юродство
ЮРОДСТВО, а, с. 1. Стан несамовитості, божевілля.
2. Безглуздий учинок, безглузда, неприродна поведінка. - Щоб їх лихий злизав із їх юродством! - каже Шрам. - Їм усе смішки! (П. Куліш, Вибр., 1969, 87); Як кладе його спати [мати], то сама і стеле, і .роздягає, і хрестить, і ще й котка співає.. Часом батько, дивлячись на се юродство, стане гримати на жінку і похвалятись, що він Павлуся віддасть у школу до дяка аж у друге село (Стор., I, 1957, 56).
3. Навмисно ненормальна, неприродна поведінка, викликана часто релігійними мотивами. Свою мрію [про політ у космос] пронесло людство крізь війни та катастрофи, крізь мракобісся інквізиції, тортури середньовіччя, крізь юродство релігії і тяжке ярмо рабства (Наука.., 5, 1961, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | юродство | юродства |
Родовий | юродства | юродств |
Давальний | юродству | юродствам |
Знахідний | юродство | юродства |
Орудний | юродством | юродствами |
Місцевий | на/у юродстві | на/у юродствах |
Кличний | юродство | юродства |