яровизатор
ЯРОВИЗАТОР, а, ч., с. г. 1. Приміщення для яровизації (у 2 знач.). Наша бригада споруджувала їдальню на другій дільниці, ізолятор для хворих тварин, ярови-затор для картоплі (Роб. газ., 5.I 1961, 2).
2. Той, хто проводить яровизацію (у 2 знач.). Організувати підготовку кадрів колгоспних яровизаторів (Рад. Укр., 28.II 1947, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | яровизатор | яровизатори |
Родовий | яровизатора | яровизаторів |
Давальний | яровизаторові, яровизатору | яровизаторам |
Знахідний | яровизатор, яровизатора | яровизатори, яровизаторів |
Орудний | яровизатором | яровизаторами |
Місцевий | на/у яровизаторі | на/у яровизаторах |
Кличний | яровизаторе | яровизатори |