§ 12. Чергування І — Й
(Правопис 1993 р. Перейти до чинного правопису.)Сполучник і та початковий ненаголошений і
в ряді випадків чергуються з и у тих же позиціях, що й у — в.
1. І вживається, щоб уникнути збігу
приголосних, важких для вимови:
а) після приголосного або паузи, що на письмі
позначається крапкою, комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками, перед
словами з початковим приголосним звуком:
Нема вже тієї хатини. І я в сивині,
як у сні (Павличко); Вірю в пам'ять і серце людське (Б. Олійник);
б) на початку речення:
І долом геть собі село
Понад водою простяглось (Шевченко); І приковують [гори] до себе
очі, і ваблять у свою далечінь імлисту (Коцюбинський).
2. Й уживається, щоб уникнути збігу голосних:
а) між голосними:
У садку співали Ольга й Андрій;
Оце й уся врода (Панас Мирний); Квітли вишні й одцвітали (Малицький);
б) після голосного перед приголосним:
Навчає
баєчка великого й малого (Глібов); На траві й квітках росинки,
шелестіння й гомін гілки, щебетання й пісня пташки (Щоголів).
Примітка. Так само чергується початковий
ненаголошений і з й у словах: імення — ймення, імовірний
— ймовірний, іти — йти, ітися — йтися (ідеться — йдеться).
3. Чергування і — й не буває:
а) при зіставленні понять:
Дні і ночі; Батьки і
діти; Війна і мир;
б) перед словом, що починається на й, є,
ї, ю, я:
Ольга і Йосип — друзі; І раптом людська тінь
майнула. Куди, для чого, хто і як? (Рильський);
в) після паузи:
Щось такеє бачить око, І серце жде
чогось (Шевченко).