спір
СПІР1, спору, ч. 1. Словесне змагання; обговорення чого-небудь двома або кількома особами, в якому кожна з сторін обстоює свою думку, свою правоту. - Основою нашого спору нехай буде.. атеїзм... (Хотк., І, 1966, 51); Оце, закінчивши сівбу І маючи дозвілля, Відпочиваємо добу (Сьогодні в нас неділя). Про те, Який там день у вас [в Америці], Тут вийшов спір між нами (Воскр., З перцем!, 1957, 129); // Полеміка (звичайно в пресі) з різних питань науки, літератури, політики і т. ін. Бувають такі спори і така боротьба думок у пресі, які допомагають читачам ясніше зрозуміти питання політики, глибше усвідомити їх значення, твердіше розв'язати їх (Ленін, 24, 1972, 160); Мені часто.. наші громадські рухи, спори, толки, антагонізми та симпатії видаються бурями в шклянці води (Л. Укр., V, 1956, 62); // Серйозна суперечка; сварка. І каже Лев: «Я зараз поділю [їжу]; Глядіть, щоб не було ніякого тут спору, Бо перекору не терплю!..» (Гл., Вибр., 1951, 110); // перен. Суперечність, зіткнення. Весь вік з водою він [байдак] у спорі, Все пінить хвилю і тремтить... А тій, блискучій, що за горе - Сплеснула й геть собі біжить (Черн., Поезії, 1959, 193).
2. перев. мн. Взаємні домагання щодо володіння чим-небудь, посідання чогось і т. ін., вирішувані перев. судом. Між Рудим і Лукашевичем багато літ ішла судова тяганина за границю їх маєтностей. Спір той перейшов до них від колишніх власників (Рильський, Веч. розмови, 1964, 43); Кожне дисциплінарне стягнення робітник або службовець може оскаржити в комісії по трудових спорах (Рад. Укр., 15.I 1967, 4).
СПІР2, спору, ч., розм. Швидкість, спритність, успішність (у роботі, діяльності і т. ін.). - Постаріли ми ще за сі годи - нема й того спору в руках, що й тоді був (Барв., Опов.., 1902, 503); [Мати:] Ей, рибонько, то ви вже обробились? Ну, що то сказано, як хто робітний та здужає?.. А в нас - маленька нивка, та й то бог спору не дає... (Л. Укр., III, 1952, 234).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спір | спори |
Родовий | спору | спорів |
Давальний | спорові, спору | спорам |
Знахідний | спір | спори |
Орудний | спором | спорами |
Місцевий | на/у спорі | на/у спорах |
Кличний | споре | спори |
спора
СПОРА, и, ж., біол . 1. Мікроскопічний зародок рослинних організмів (водоростей, грибів, лишайників, мохів, папоротеподібних), який служить для їх розмноження, поширення, а також для збереження виду в несприятливих умовах. Спори грибків можуть зберігатись у грунті, не втрачаючи життєздатності, 5-6 років (Техн. культ., 1956, 31); Спори сажки отруйні для тварин і викликають викидні у корів та свиней (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 131); Із мохів бризнув у небо фонтан золотого пилу, мов із порхавки, що, дозрівши, викидає вгору мільйони спор (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 58).
2. Оточені щільною оболонкою одноклітинні зародки найпростіших тварин класу споровиків, які служать для поширення виду та його збереження в несприятливих умовах.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спора | спори |
Родовий | спори | спор |
Давальний | спорі | спорам |
Знахідний | спору | спори |
Орудний | спорою | спорами |
Місцевий | на/у спорі | на/у спорах |
Кличний | споро | спори |
спорити
СПОРИТИ, рю, риш, недок . 1. розм. Те саме, що сперечатися. Знала [Стеха] натуру свого старого, що коли що надумав, то хоч спор, хоч лайся, а вже він від свого не відступиться (Кв.-Осн., II, 1956, 128); Як не спорила Марина Карповна з чоловіком, але знала, що вже коли він чого захотів, то не переспориш (Мирний, І, 1954, 154); [Романюк:] Людина він заслужена, при орденах, але треба людям правду сказати. З ким не зустрінеться, зразу спорить і, як щось не по-його - вилає (Корн., II, 1955, 202).
2. перен. Змагатися, не поступатися у чому-небудь. Кінь ірже, та не говоре [говорить], Тільки з вітром в гоні споре [спорить], Тільки землю б'є в одвіт, Не жаліючи копит (Щог., Поезії, 1958, 442).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спорю | споримо |
2 особа | спориш | спорите |
3 особа | спорить | спорять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | споритиму | споритимемо |
2 особа | споритимеш | споритимете |
3 особа | споритиме | споритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спорив | спорили |
Жіночий рід | спорила | |
Середній рід | спорило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спорімо | |
2 особа | спори | споріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | спорячи | |
Минулий час | споривши |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спорю | споримо |
2 особа | спориш | спорите |
3 особа | спорить | спорять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | споритиму | споритимемо |
2 особа | споритимеш | споритимете |
3 особа | споритиме | споритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | спорив | спорили |
Жіночий рід | спорила | |
Середній рід | спорило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спормо | |
2 особа | спор | спорте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | спорячи | |
Минулий час | споривши |
спороти
СПОРОТИ1 див. спорювати.
СПОРОТИ2, спорю, спореш, док., перех. і без додатка, розм. Покарати, сильно побивши кого-небудь різками, батогом, канчуком, нагаєм і т. ін.; випороти. Бодай кат споров! (Номис, 1864, № 3686); Годив Рябко їм, мов болячці й чиряку, А що за те Рябку? ..іще спороли батогами (Г.-Арт., Байки.., 1958, 55); І роблять [хлопи] панщину, терплять, І кожне пильне, кожне скоре (Як ні - нагайка плечі споре!) (Фр., X, 1954, 273).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спорю | споремо |
2 особа | спореш | спорете |
3 особа | споре | споруть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | споров | спороли |
Жіночий рід | спорола | |
Середній рід | спороло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | спорімо | |
2 особа | спори | споріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | споровши |