сірничок
СІРНИЧОК, чка, ч. Пестл. до сірник. Черкнув [Попенко] сірничком - і світ осіяв хату (Мирний, І, 1954, 337); [Гнат:] Зрана з дому вибирався та й забув з собою сірничків узяти, прийшлося цілий день коло сіна робити, не куривши (Фр., IX, 1952, 341); * У порівн. Все радіє. Навіть лоша здається веселеньким, хоч і тремтить на своїх тоненьких, як сірнички, ногах (Хотк., І, 1966, 126).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сірничок | сірнички |
Родовий | сірничка | сірничків |
Давальний | сірничкові, сірничку | сірничкам |
Знахідний | сірничок | сірнички |
Орудний | сірничком | сірничками |
Місцевий | на/у сірничку | на/у сірничках |
Кличний | сірничку | сірнички |
сірничка
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сірничка | сірнички |
Родовий | сірнички | сірничок |
Давальний | сірничці | сірничкам |
Знахідний | сірничку | сірнички |
Орудний | сірничкою | сірничками |
Місцевий | на/у сірничці | на/у сірничках |
Кличний | сірничко | сірнички |