осіяти
ОСІЯТИ, яю, яєш, док. 1. перех., уроч. Освітити яскравим світлом; осяяти. Мітла огненная зійшла. І степ і гори осіяла (Шевч., II, 1963, 362); Поки сонце осіяло бір, вогонь вже лютував, мов дикий звір (Л. Укр., І, 1951, 282); * Образно. Весело й тяжко згадувати нам тебе, старий наш діду Києве! Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великії злигодні на тебе з усіх боків збирались... (П. Куліш, Вибр., 1969, 69).
2. неперех., заст. Засяяти. Глянув [місяць] червоним лицем у долину. Долина осіяла, туман забілів у ній, як сніг (Мирний, І, 1954, 172).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | осіяю | осіяємо |
2 особа | осіяєш | осіяєте |
3 особа | осіяє | осіяють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | осіяв | осіяли |
Жіночий рід | осіяла | |
Середній рід | осіяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | осіяймо | |
2 особа | осіяй | осіяйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | осіявши |