ячмінь
ЯЧМІНЬ1, меню, ч. 1. Злакова рослина, зерна якої використовують для виготовлення круп, борошна, на корм худобі, а також як сировину для пивоварної промисловості. Там бачиш широкі лани, вузькі з високими межами ниви, які аж ясніють золотавою пшеничкою і ячменем, срібним колоссям жита та повійним гнучким вівсом (Кобр., Вибр., 1954, 83); Ячмені почали половіти, немов сивина старості злегка торкнула буйну рослинність землі (Коцюб., І, 1955, 245); Соловейко щебече, кажуть, поки ячмінь почне колос викидати (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 338); Сіє [колгосп] жито, озиму й яру пшеницю, ячмінь, овес, просо, цукрові буряки, соняшники... (Вишня, І, 1956, 364).
2. Зерно цієї рослини. Якось в нас солі не стало на страву, От і запріг я кобилу лукаву; Четверть ячменю насипав на віз, Сам примостився й у город повіз (Щог., Поезії, 1958, 124); Я часто й спав у насінні,- в житі, в просі, в ячмені й горосі на печі (Довж., І, 1958, 281).
ЯЧМІНЬ2, меня, ч., мед. Гнійне гостре запалення волосяного мішечка вії і сальної залози краю повіки. Всі його знали в школі: завжди в нього як не ячмінь на оці, то чиряк на шиї (Вас., II, 1959, 148).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ячмінь | ячмені |
Родовий | ячменю | ячменів |
Давальний | ячменеві, ячменю | ячменям |
Знахідний | ячмінь | ячмені |
Орудний | ячменем | ячменями |
Місцевий | на/у ячмені | на/у ячменях |
Кличний | ячменю | ячмені |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ячмінь | |
Родовий | ячменя | |
Давальний | ячменеві, ячменю | |
Знахідний | ячмінь | |
Орудний | ячменем | |
Місцевий | на/у ячмені | |
Кличний | ячменю |