повноваження
ПОВНОВАЖЕННЯ, я, с. Право, надане кому-небудь для здійснення чогось. [Леся:] Хочеш запропонувати мені вступити до вашої партії? [Юрій:] М...м... таких повноважень не маю (Сміл., Черв. Троянда, 1955, 25); Повноваження на ведення справ товариства може бути дане одному або декільком товаришам (Цив. кодекс УРСР, 1950, 49); // перев. мн. Права, надані особі або підприємству органами влади. Через тиждень - сесія райради, він складе на ній з себе повноваження голови райвиконкому (Мушк., Серце.., 1962, 156).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | повноваження | повноваження |
Родовий | повноваження | повноважень |
Давальний | повноваженню | повноваженням |
Знахідний | повноваження | повноваження |
Орудний | повноваженням | повноваженнями |
Місцевий | на/у повноваженні | на/у повноваженнях |
Кличний | повноваження | повноваження |