четверня
ЧЕТВЕРНЯ, і, ж. Те саме, що четверик 2. Аж ось почали у город четвернею ридвани в'їжджати; гладкі та високі коні важко гупали своїми копитами об суху землю (Мирний, III, 1954, 256); Княжа четверня під Івановими руками йшла, мов степовий вітер, легко, згідливо, без ніякої втоми (Фр., III, 1950, 144).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | четверня | четверні |
Родовий | четверні | четверень |
Давальний | четверні | четверням |
Знахідний | четверню | четверні |
Орудний | четвернею | четвернями |
Місцевий | на/у четверні | на/у четвернях |
Кличний | четверне | четверні |
четверень
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | четверень | четверні |
Родовий | четверня | четвернів |
Давальний | четверневі, четверню | четверням |
Знахідний | четверень | четверні |
Орудний | четвернем | четвернями |
Місцевий | на/у четверні | на/у четвернях |
Кличний | четверню | четверні |