інтелект
ІНТЕЛЕКТ, у, ч. Розум, здатність людини думати, мислити. Енгельгардт, який зобов'язаний згадці в історії лише своєму «крепостному человеку» [Т. Шевченкові], саме таким чином увічнив свою тупість, користолюбство і певну відсутність будь-яких ознак людського інтелекту (Слово про Кобзаря, 1961, 34); Моя душа палала, а інтелект вишкрібав всі знання, що принишкли в клітинах мозку (Досв., Вибр., 1959, 23); // Рівень розумового розвитку. Високі вимоги до інтелекту героя сучасної драми - це вимоги самого життя (Мист., 1, 1958, 6).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | інтелект | інтелекти |
Родовий | інтелекту | інтелектів |
Давальний | інтелектові, інтелекту | інтелектам |
Знахідний | інтелект | інтелекти |
Орудний | інтелектом | інтелектами |
Місцевий | на/у інтелекті | на/у інтелектах |
Кличний | інтелекте | інтелекти |