іскрометний
ІСКРОМЕТНИЙ, а, е. 1. Який викидає іскри, іскриться. Згадувались студені ріки й густі ліси, ..радісне скрометне сонце над неозорими просторами!.. (Донч., III, 1956, 153).
2. Яскравий, виразистий. Життєлюб і оптиміст, Рильський у приватному житті, в колі друзів завжди виділявся іскрометним гумором, дотепністю, яскравими каламбурами (Вітч., 7, 1965, 202).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | іскрометний | іскрометна | іскрометне | іскрометні |
Родовий | іскрометного | іскрометної | іскрометного | іскрометних |
Давальний | іскрометному | іскрометній | іскрометному | іскрометним |
Знахідний | іскрометний, іскрометного | іскрометну | іскрометне | іскрометні, іскрометних |
Орудний | іскрометним | іскрометною | іскрометним | іскрометними |
Місцевий | на/у іскрометному, іскрометнім | на/у іскрометній | на/у іскрометному, іскрометнім | на/у іскрометних |