їдкий
ЇДКИЙ, а, е. 1. Який хімічно руйнує, роз'їдає що-небудь. Коркові й гумові пробки руйнуються їдкими речовинами (Цікава хімія, 1954, 131); Поліетилен не руйнується не тільки від води, але навіть і від кислот та їдких лугів (Наука.., 7, 1958, 8); // Який спричиняє подразнення. Дмитрик затягнувсь цигаркою і почервонів увесь од їдкого диму (Коцюб., І, 1955, 132).
2. перен. Те саме, що в'їдливий 2; дошкульний, ущипливий. Мирослава не витерпіла тих їдких докорів,- гарячі сльози бризнули з її очей (Фр., VI, 1951, 60); [Єпископ:] За віщо ти своїх братів картаєш їдкими та вразливими словами? (Л. Укр., II, 1951, 231); Він, певно, не відчув їдкого тону запитання (Збан., Малин. дзвін, 1958, 279); В. Самійленко - тонкий майстер їдкої іронії, асоціативного розвитку комічної теми (Рад. літ-во, 8, 1965, 23).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | їдкий | їдка | їдке | їдкі |
Родовий | їдкого | їдкої | їдкого | їдких |
Давальний | їдкому | їдкій | їдкому | їдким |
Знахідний | їдкий, їдкого | їдку | їдке | їдкі, їдких |
Орудний | їдким | їдкою | їдким | їдкими |
Місцевий | на/у їдкому, їдкім | на/у їдкій | на/у їдкому, їдкім | на/у їдких |