азбука
АЗБУКА, и, ж. 1. Сукупність літер якого-небудь письма, розміщених у встановленому порядку; алфавіт, абетка. І книжечок з кунштиками В Ромні накупила [княжна].. І азбуку по кунштиках Заходилась вчити (Шевч., II, 1953, 12); Славу дітям чукотським, що азбуки вчаться, співаю (Рильський, Наша сила, 1952, 113).
2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. Як пройшов усю азбуку, - аж повеселішав: діло пішло спірніше (Мирний, II, 1954, 130).
3. перен. Основні, найпростіші положення, основи чого-небудь. Планіметрія й стереометрія - то лише початий, азбука математики (Фр., III, 1950, 36).
^ Азбука Морзе - система умовних знаків для передачі літер на телеграфному апараті. Він за п'ять хвилин збагнув цілу азбуку Морзе (Сам., II, 1958, 237); Нотна азбука - сукупність нотних знаків, які служать для зображення музичних звуків.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | азбука | азбуки |
Родовий | азбуки | азбук |
Давальний | азбуці | азбукам |
Знахідний | азбуку | азбуки |
Орудний | азбукою | азбуками |
Місцевий | на/у азбуці | на/у азбуках |
Кличний | азбуко | азбуки |