А
Б
В
Г
Ґ
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Ї
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ь
Ю
Я

благовірний

БЛАГОВІРНИЙ, ного, ч., жарт. Чоловік. - Оце я одна сиділа-сиділа, дожидала-дожидала свого благовірного (Мирний, III, 1954, 158); - Ганна Іванівна нежить піймала, а її благовірний впав у розпач (Шовк., Інженери, 1956, 58).

благовірний - іменник, чоловічий рід, істота
ВІДМІНОКОДНИНАМНОЖИНА
Називнийблаговірнийблаговірні
Родовийблаговірногоблаговірних
Давальнийблаговірномублаговірним
Знахіднийблаговірнийблаговірних
Оруднийблаговірнимблаговірними
Місцевийна/у благовірному, благовірнімна/у благовірних
Кличнийблаговірнийблаговірні
благовірний - прикметник
ВІДМІНОКЧОЛ. РІДЖІН. РІДСЕР. РІДМНОЖИНА
Називнийблаговірнийблаговірнаблаговірнеблаговірні
Родовийблаговірногоблаговірноїблаговірногоблаговірних
Давальнийблаговірномублаговірнійблаговірномублаговірним
Знахіднийблаговірний, благовірногоблаговірнублаговірнеблаговірні, благовірних
Оруднийблаговірнимблаговірноюблаговірнимблаговірними
Місцевийна/у благовірному, благовірнімна/у благовірнійна/у благовірному, благовірнімна/у благовірних