багрянець
БАГРЯНЕЦЬ, нцю, ч. Густо-червоний, пурпуровий колір. Вигравали густим багрянцем китиці горобини (Шиян, Баланда, 1957, 125); Де-не-де по лісах уже прохоплювалось перше полум'я осіннього багрянцю (Гончар, III, 1959, 91); * У порівн. На білих крилах червонів кров, Мов на снігу зорі вечірньої багрянець (Л. Укр., І, 1951, 123).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | багрянець | багрянці |
Родовий | багрянцю | багрянців |
Давальний | багрянцеві, багрянцю | багрянцям |
Знахідний | багрянець | багрянці |
Орудний | багрянцем | багрянцями |
Місцевий | на/у багрянці | на/у багрянцях |
Кличний | багрянцю | багрянці |