байрак
БАЙРАК, у, ч. Ліс у яру, в долині або яр, порослий лісом, чагарником. Ой, не шуми, луже, зелений байраче, Не плач, не журися, молодий козаче (Чуб., V, 1874, 147); Лісів стало менше, тільки по долинах траплялися невеликі байраки (Н.-Лев., II, 1956, 215); Вже перед самим заходом сонця чоловік.. завів коні в глибокий байрак, міцно прив'язав їх до дерева (Стельмах, І, 1962, 500).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | байрак | байраки |
Родовий | байраку | байраків |
Давальний | байраку, байракові | байракам |
Знахідний | байрак | байраки |
Орудний | байраком | байраками |
Місцевий | на/у байраку, байраці | на/у байраках |
Кличний | байраче | байраки |