баламутити
БАЛАМУТИТИ, учу, утиш, недок., перех. 1. рідко. Робити неспокійним, каламутити (воду і т. ін.).
2. кого. Хвилювати кого-небудь, сіяти неспокій серед когось. Театр понад два тижні баламутив публіку, обіцяючи виставу п'єси "Украдене щастя" (Фр., XVI, 1955, 204); Він [Юзько] останнім роком зчаста баламутив маму й не все бував там, як казав дома (Коб., III, 1956, 499); // Підбурювати на якісь учинки; бунтувати. "Бунтар, кричить [пан], гайдамака! Він мені людей баламутить" (Коцюб., І, 1955, 336); [Якимаха:] Баламутить [Шевченко] Моїх селян! Кричить на все село. Що я не маю права віддавати У рекрути Івана Смоляка (Коч., III, 1956, 167); [1-й солдат:] Тут він один цілий полк баламутить (Корн., І, 1955, 175); // без додатка. Поводитися задерикувато, робити таке, що виходить за межі норм поведінки. [Орися:] Таточку! Що се за комедія? Що він тут баламутить? (Фр., IX, 1952, 76); - Ти що ж це баламутити задумав, не слухатися старших? (Шиян, Гроза.., 1956, 314).
^ Баламутити світом - хвилювати, тривожити багатьох. - Не баламутьте, мамо, світом: Доконче вам треба розтривожити всіх (Стельмах, Правда.., 1961, 25).
3. Залицятися, настирливо домагатися взаємності в коханні. Баламуте всього світа, баламутиш мої літа: як приїдеш, мене любиш; як поїдеш, то й забудеш (Сл. Гр.); - Ти навіщо мого чоловіка баламутиш? - запитала Віра (Шиян, Баланда, 1957, 80).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | баламучу | баламутимо |
2 особа | баламутиш | баламутите |
3 особа | баламутить | баламутять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | баламутитиму | баламутитимемо |
2 особа | баламутитимеш | баламутитимете |
3 особа | баламутитиме | баламутитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | баламутив | баламутили |
Жіночий рід | баламутила | |
Середній рід | баламутило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | баламутьмо | |
2 особа | баламуть | баламутьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | баламутячи | |
Минулий час | баламутивши |