безвихідний
БЕЗВИХІДНИЙ, а, е. 1. Такий, з якого немає виходу, не можна вийти. Ніщо для нас тюрма. Ми інші тюрми знаєм. Тверді, безвихідні (Фр., XIII, 1954, 91); Густе, глибоке, безвихідне чорне болото вкривало зелену колись землю (Мак., Вибр., 1956, 587); // Постійний (про перебування де-небудь).
2. перен. В якому немає порятунку, виходу; дуже тяжкий; безнадійний, безпорадний. Положення те було справді страшне, бачилось навіть - безвихідне (Фр., VI, 1951, 71); У Варі майнула гірка думка, що Жорж користається з її безвихідного становища (Донч., V, 1957, 380); // Глибокий, нерозважний (про почуття та ін.). Безвихідний трагізм - головний настрій, що панує в циклі віршів "Скорбщі мати". Поет [П. Тичина] присвятив його пам'яті своєї матері (Поезія.., 1956, 49).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безвихідний | безвихідна | безвихідне | безвихідні |
Родовий | безвихідного | безвихідної | безвихідного | безвихідних |
Давальний | безвихідному | безвихідній | безвихідному | безвихідним |
Знахідний | безвихідний, безвихідного | безвихідну | безвихідне | безвихідні, безвихідних |
Орудний | безвихідним | безвихідною | безвихідним | безвихідними |
Місцевий | на/у безвихідному, безвихіднім | на/у безвихідній | на/у безвихідному, безвихіднім | на/у безвихідних |