безкровний
БЕЗКРОВНИЙ, а, е. 1. Який утратив багато крові, який має мало або зовсім не має крові. [Річард:] Розмова безкровній тіні жалю завдала, що аж заплакали погаслі очі... (Л. Укр., III, 1952, 114); // Дуже блідий. Його великі, тепер зовсім білі, безкровні уста ще порушувалися (Фр., IV, 1950, 185); У Брянського юнацьке вродливе обличчя з тонкими рисами, безкровне, але не худе (Гончар, III, 1959, 24); * Образно. З-за лапатих засніжених лип виплутувалося холодне, безкровне сонце (Стельмах, Хліб.., 1959, 35).
2. перен. Маловиразний, нежиттєвий; неяскравий, сірий. Іншим легко риму підшукати. Сни свої оспівувать безкровні, А мені нелегко залп гармати Перелити в посвисти любовні (Мал., II, 1956, 298); Індивідуаліст - творець лише з власної крові.. Ось чому його найкращі твори безкровні, анемічні (Еллан, II, 1958, 68).
3. Який відбувається без пролиття крові. Диктатура пролетаріату є запекла боротьба, кривава і безкровна, насильствена і мирна, воєнна і господарська, педагогічна і адміністраторська, проти сил і традицій старого суспільства (Ленін, 31, 1951, 26).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безкровний | безкровна | безкровне | безкровні |
Родовий | безкровного | безкровної | безкровного | безкровних |
Давальний | безкровному | безкровній | безкровному | безкровним |
Знахідний | безкровний, безкровного | безкровну | безкровне | безкровні, безкровних |
Орудний | безкровним | безкровною | безкровним | безкровними |
Місцевий | на/у безкровному, безкровнім | на/у безкровній | на/у безкровному, безкровнім | на/у безкровних |