безнастанно
БЕЗНАСТАННО. Присл. до безнастанний. Безнастанно підганяв [багач] своїх дітей і наймитів (Стеф., І, 1949, 124); Ми будемо безнастанно удосконалювати свою бойову майстерність (Вишня, І, 1956, 310); Паровоз, безнастанно збільшуючи рух, помчав до помосту (Десняк, II, 1955, 320).