безіменний
БЕЗІМЕННИЙ, а, е. Який не має імені, назви, ніяк не названий. - Нехай би краще я розточився на безіменні атоми і розійшовся межи "людським порохом" (Л. Укр., III, 1952, 689); Молода мати лежала в ліжку, але почувала себе дуже добре, а маленький синок, поки що безіменний, .. спав спокійно у візочку (Мак., Вибр., 1954, 276); Біля гирла безіменної степової річки сиділи сторожові козаки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 137); // Ім'я якого невідоме. Безіменним героям Опору стоять пам'ятники у Франції, і не можна не схилити чола перед ними (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 55); // Ім'я автора і т. ін. якого невідоме; анонімний. Безіменні твори.
Безіменний палець - те саме, що Підмізинний палець (див. підмізинний). Криця з посвистом опустилася на руку чоловіка, а з неї одразу ж упало на сніг три пальці: мізинець, безіменний і середній (Стельмах, Хліб.., 1959, 655).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безіменний | безіменна | безіменне | безіменні |
Родовий | безіменного | безіменної | безіменного | безіменних |
Давальний | безіменному | безіменній | безіменному | безіменним |
Знахідний | безіменний, безіменного | безіменну | безіменне | безіменні, безіменних |
Орудний | безіменним | безіменною | безіменним | безіменними |
Місцевий | на/у безіменному, безіменнім | на/у безіменній | на/у безіменному, безіменнім | на/у безіменних |