бесідувати
БЕСІДУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Розмовляти з ким-небудь. Баба Дмитриха то була вогонь - не жінка. Любила дуже бесідувати, розмови розводити (Стеф., І, 1949, 113); Ось він [хлопчик] бесідує з селянами і передає їм останні відомості з фронту (Ю. Янов., II, 1954, 11).
2. зах. Промовляти (на зборах і т. ін.), виголошувати промову. Встає бесідник та й бесідує: - Як нашого кандидата не виберете, то запродасте діти свої, родину і Русь (Стеф., III, 1954, 86).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бесідую | бесідуємо |
2 особа | бесідуєш | бесідуєте |
3 особа | бесідує | бесідують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бесідуватиму | бесідуватимемо |
2 особа | бесідуватимеш | бесідуватимете |
3 особа | бесідуватиме | бесідуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бесідував | бесідували |
Жіночий рід | бесідувала | |
Середній рід | бесідувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бесідуймо | |
2 особа | бесідуй | бесідуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | бесідуючи | |
Минулий час | бесідувавши |