благально
БЛАГАЛЬНО. Присл. до благальний. Падає [виночернець] навколішки і здіймає благальна руки до Хуси (Л. Укр., III, 1952, 147); Нарешті Ярина благальна сказала: - Заграйте, дідусю! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 21); Дівчина благальне підвела на нього очі (Баш, Вибр., 1948, 30); * Образно. Вирване з землі коріння благальне простягав свої чорні руки до неба, до сонця (Руд., Остання шабля, 1959, 234).