бондар
БОНДАР, я, ч. Майстер, ремісник, що виробляє діжки, бодні, дерев'яні відра і т. ін. Унадився ж наш Василь до старого Наума..: то діло було до коваля, то до бондаря (Кв.-Осн., II, 1956, 55); У Йосипа, у тесляра Чи бондаря того святого, Марія в наймичках жила (Шевч., II, 1953, 306); Свистів стругом бондар, що тут.. робив обручі (Коцюб., II, 1955, 125).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бондар | бондарі |
Родовий | бондаря | бондарів |
Давальний | бондареві, бондарю | бондарям |
Знахідний | бондар, бондаря | бондарі, бондарів |
Орудний | бондарем | бондарями |
Місцевий | на/у бондарі | на/у бондарях |
Кличний | бондарю | бондарі |