бонітет
БОНІТЕТ1, -у, ч. Умовний показник, що його застосовують для оцінювання окремих природних ресурсів, їх територіальних сполучень у балах. <> Бонітет ґрунту – якісна характеристика природних властивостей земельної ділянки. Бонітет лісу – показник якості або господарської продуктивності лісонасаджень, що залежить від природних умов і впливу людини на ліс.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бонітет | бонітети |
Родовий | бонітету | бонітетів |
Давальний | бонітетові, бонітету | бонітетам |
Знахідний | бонітет | бонітети |
Орудний | бонітетом | бонітетами |
Місцевий | на/у бонітеті | на/у бонітетах |
Кличний | бонітете | бонітети |