бричка
БРИЧКА, и, ж. Легкий візок для їзди, іноді з відкидним верхом. У Гетьманському, коло нового будинку пана Польського, стояли в три ряди карети, брички, натачанки (Мирний, II, 1954, 269); Затупотіли коні. Затуркотіла бричка (Фр., IV, 1950, 363); До самого дворика підкотили дві ковані брички, запряжені баскими жеребцями в сірі яблука (Кучер, Чорноморці, 1956, 562).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бричка | брички |
Родовий | брички | бричок |
Давальний | бричці | бричкам |
Знахідний | бричку | брички |
Орудний | бричкою | бричками |
Місцевий | на/у бричці | на/у бричках |
Кличний | бричко | брички |