бродячий
БРОДЯЧИЙ, а, е. Який не живе на одному місці або не має постійного місця проживання. [Руфін:] То шлях непевний, - всякий люд бродячий, усяке розбишацтво там буває, а ти смерком ідеш, самотня жінка... (Л. Укр., II, 1951, 343); Говорив з бродячим людом по лісах і степових шляхах (Ле, Наливайко, 1957, 131); // Який постійно переходить з місця на місце; мандрівний. Бродячий цирк; // Який має або виявляє схильність бродити, переходити з місця на місце. Бродяча натура.
Бродячі вогники - те саме, що Блукаючі вогні (див. блукаючий). В очеретах заблимали два бродячі вогники (Л. Укр., III, 1952, 218); Бродячий спосіб життя - постійна або часта зміна місця проживання. Близько 400-100 тисяч років тому вели [люди] .. бродячий спосіб життя (Іст. СРСР, І, 1957, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бродячий | бродяча | бродяче | бродячі |
Родовий | бродячого | бродячої | бродячого | бродячих |
Давальний | бродячому | бродячій | бродячому | бродячим |
Знахідний | бродячий, бродячого | бродячу | бродяче | бродячі, бродячих |
Орудний | бродячим | бродячою | бродячим | бродячими |
Місцевий | на/у бродячому, бродячім | на/у бродячій | на/у бродячому, бродячім | на/у бродячих |