бідування
БІДУВАННЯ, я, с. Стан за знач. бідувати. Крайні бідування для мас, створювані війною, не можуть не породжувати революційним настроїв і рухів.. (Ленін, 21, 1950, 132); Убогій Марусі здавалось, що вже настав кінець її бідування (Н.-Лев., III, 1956, 333); Від університетських часів почалося Мартовичеве бідування. Батько не міг йому нічого давати, постарівся (Стеф., II, 1953, 27).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бідування | бідування |
Родовий | бідування | бідувань |
Давальний | бідуванню | бідуванням |
Знахідний | бідування | бідування |
Орудний | бідуванням | бідуваннями |
Місцевий | на/у бідуванні | на/у бідуваннях |
Кличний | бідування | бідування |