в'юнкий
В'ЮНКИЙ, а, е. 1. Який швидко рухається, вигинаючись, звиваючись; верткий. В' юнкий хлопчак вимахував у повітрі кількома примірниками бажаного номера (Вас., I, 1959, 365); Зелена в'юнка ящірка враз завмерла: зовсім недалечка від неї ворухнувся в пшениці зарослий бородатий чоловік (Донч., I, 1956, 60); // Гнучкий. Вийся, хмелю, зелено і злотно По в'юнкій та молодій лозі (Мал., I, 1956, 350).
2. Який проходить, пролягає, протікає і т. ін. непрямо, вигинаючись, петляючи. Вікна паничевого дому курились димом. Вогонь ліз по завісах, в'юнкий, веселий (Коцюб., II, 1955, 90); В'юнка стежка; // Який закручується, кучерявиться (про волосся, хміль і т. ін.). За вухами ж майоріло зовсім сиве, але в'юнке, як і колись, волосся (Ле, Міжгір'я, 1953, 535).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | в'юнкий | в'юнка | в'юнке | в'юнкі |
Родовий | в'юнкого | в'юнкої | в'юнкого | в'юнких |
Давальний | в'юнкому | в'юнкій | в'юнкому | в'юнким |
Знахідний | в'юнкий, в'юнкого | в'юнку | в'юнке | в'юнкі, в'юнких |
Орудний | в'юнким | в'юнкою | в'юнким | в'юнкими |
Місцевий | на/у в'юнкому, в'юнкім | на/у в'юнкій | на/у в'юнкому, в'юнкім | на/у в'юнких |