ввічливість
ВВІЧЛИВІСТЬ (УВІЧЛИВІСТЬ), вості, ж. Властивість за знач. ввічливий. Їй здавалося: та щира привітність Одарки, та її ввічливість та шаноба мали за собою якусь скриту надію (Мирний, III, 1954, 355); Не знає [Княжевич] навіть елементарної ввічливості. Не питаючись, чи розуміє хто з нас по-французьки, говорить з сином тільки на цій мові (Коцюб., III, 1956, 152); Коли заглянув він по обіді до його світлиці, то зробив се тільки з увічливості (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 213); Відвідувач торопів, упрівав, але слухав заради ввічливості (Шиян, Баланда, 1957, 147).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ввічливість | ввічливості |
Родовий | ввічливості, ввічливости | ввічливостей |
Давальний | ввічливості | ввічливостям |
Знахідний | ввічливість | ввічливості |
Орудний | ввічливістю | ввічливостями |
Місцевий | на/у ввічливості | на/у ввічливостях |
Кличний | ввічливосте | ввічливості |