вдовин
ВДОВИН (УДОВИН), а, е. Який належить удові або властивий їй. І синові за три копи Жупанок купила, Щоб і воно, удовине, До школи ходило (Шевч., І, 1951, 232); І вдовине жито поспіло, та нема кому його жати (Коцюб., І, 1955, 13); Оксана почала розповідати про своє гірке вдовине життя з малими дітьми (Вас., II, 1959, 207).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вдовин | вдовина | вдовине | вдовині |
Родовий | вдовиного | вдовиної | вдовиного | вдовиних |
Давальний | вдовиному | вдовиній | вдовиному | вдовиним |
Знахідний | вдовин, вдовиного | вдовину | вдовине | вдовині, вдовиних |
Орудний | вдовиним | вдовиною | вдовиним | вдовиними |
Місцевий | на/у вдовиному, вдовинім | на/у вдовиній | на/у вдовиному, вдовинім | на/у вдовиних |
вдовиний
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вдовиний | вдовина | вдовине | вдовині |
Родовий | вдовиного | вдовиної | вдовиного | вдовиних |
Давальний | вдовиному | вдовиній | вдовиному | вдовиним |
Знахідний | вдовиний, вдовиного | вдовину | вдовине | вдовині, вдовиних |
Орудний | вдовиним | вдовиною | вдовиним | вдовиними |
Місцевий | на/у вдовиному, вдовинім | на/у вдовиній | на/у вдовиному, вдовинім | на/у вдовиних |