ведучий
ВЕДУЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до вести. Там находився отвір, ведучий до саду Маєвських (Коб., І, 1956, 227).
2. прикм. Який іде спереду; головний. Враз ведучий танк окутався чорною пеленою, струсонуло землю, в ранковій тиші прогримів перший глухуватий, але сильний вибух (Збан., Незабутнє, 1953, 30); // у знач. ім. ведучий, чого, ч. - Хто перший пілот ескадрильї? Я. Кого становлять ведучим? Мене (Ю. Янов., II, 1954, 184).
3. прикм., рідко. Те саме, що провідний. В труді неутомний і здатний до всього - Ведучий в районі Петро-тракторист! (С. Ол., Вибр., 1959, 76).
4. прикм., техн. Який надає руху, обертання іншій частині механізму, машини. Ведучий диск; Ведуче колесо; Ведучий шків.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ведучий | ведуча | ведуче | ведучі |
Родовий | ведучого | ведучої | ведучого | ведучих |
Давальний | ведучому | ведучій | ведучому | ведучим |
Знахідний | ведучий, ведучого | ведучу | ведуче | ведучі, ведучих |
Орудний | ведучим | ведучою | ведучим | ведучими |
Місцевий | на/у ведучому, ведучім | на/у ведучій | на/у ведучому, ведучім | на/у ведучих |