видача
ВИДАЧА, і, ж. Дія за знач. видавати, видати (в 1 знач.). З нового року може й зовсім припинять видачу жалування, бо з Петрограда ніяких звісток про це немає (Мирний, V, 1955, 431); Розуміючись добре на терезах, він і Данька вчив, як треба за ними стежити, щоб не обважували під час видачі кладовщики (Гончар, Таврія.., 1957, 142).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | видача | видачі |
Родовий | видачі | видач |
Давальний | видачі | видачам |
Знахідний | видачу | видачі |
Орудний | видачею | видачами |
Місцевий | на/у видачі | на/у видачах |
Кличний | видаче | видачі |