видний
ВИДНИЙ, а, е. 1. Якого можна бачити; приступний зорові. Він став за дерево, відки міг докладно їх оглянути, а сам не був видний для них (Фр., VIІІ, 1952, 317); Разом із моєю видною для всіх працею у мене одбувалась і друга, нічная, таємна, якої я не хотів показувати нікому (Вас., IV, 1960, 32); // Помітний. Та книга в нас на покуті лежала, На виднім місці, гнівна і журлива (Мил., І, 1956, 323).
2. перен. Який вигідно відрізняється від інших своїми якостями; значний. Вона добре бачила, що її будучий зять не був ані гарний, ані видний хлопець (Коб., II, 1956, 19); - На електротехнічному заводі залишають. Технологом працюватиму. - Цікава спеціальність, і завод видний, - зауважив Діденко (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 646).
@ Видне місце - помітне, видатне становище кого-небудь. Ще в гімназії Борис займав видне місце серед товаришів (Фр., III, 1950, 29).
3. Ясний, світлий. А ніч видна-таки, у хаті всі кутки світяться (Вовчок, VI, 1956, 331); Місяць так світить, ніч видна, хоч голки збирай (Мирний, I, 1954, 92).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | видний | видна | видне | видні |
Родовий | видного | видної | видного | видних |
Давальний | видному | видній | видному | видним |
Знахідний | видний, видного | видну | видне | видні, видних |
Орудний | видним | видною | видним | видними |
Місцевий | на/у видному, виднім | на/у видній | на/у видному, виднім | на/у видних |