виляти
ВИЛЯТИ, яю, яєш, недок. 1. Махати, рухати чимсь з боку на бік. Шарко виляв хвостом у реп'яхах (Панч, Гарні хлопці, 1959, 83).
2. Рухатися, роблячи різкі повороти. Троянці схаменулись, Та всі до Турна і сунулись; Пан Турн тут на слизьку попав! Виляв, хитрив і увивався, І тілько к Тибру що добрався, То в воду стриб, - пустився вплав (Котл., І, 1952, 241).
3. перен. Ухилятися від чого-небудь за допомогою хитрощів, викрутів. Ой вийду я за ворота, Гуляю, гуляю, Кличе мати вечеряти, Виляю, виляю (Чуб., V, 1874, 422); Виляти молотникові не можна: молотник не косар, - той сяде нагострити косу та й одпочине (Барв., Онов.., 1902, 305).
@ Виляти хвостом - хитрувати, лукавити, говорити не те, що є на думці. Лукавий чоловік словами нас голубить,.. А ближче придивись ти - І видно, що виля хвостом (Гл., Вибр., 1951, 126).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виляю | виляємо |
2 особа | виляєш | виляєте |
3 особа | виляє | виляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилятиму | вилятимемо |
2 особа | вилятимеш | вилятимете |
3 особа | вилятиме | вилятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виляв | виляли |
Жіночий рід | виляла | |
Середній рід | виляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виляймо | |
2 особа | виляй | виляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | виляючи | |
Минулий час | вилявши |