виманювати
ВИМАНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИМАНИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Здобувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів. Крайнюк забавляє онука, виманює в нього картуза й кортика і кладе їх на місце (Кучер, Голод, 1961, 40); Виманив [Данило] у старої трохи грошей і одного ранку зник, наче крізь землю провалився (Григ., Вибр., 1959, 252).
2. Викликати звідкись, заохочувати вийти, підманюючи або приваблюючи чимсь. - Знаєш, - сказав нарешті, - він [ворожий снайпер] сидить не в хмизі.. Треба виманювати (Ю. Янов., І, 1958, 335); Такий убогий, що й кошеняти з запічку нічим виманити! (Укр.. присл.., 1955, 46); Лагідна вечірня пора і давноочікуваний сніг виманили на вулицю трохи не всіх мешканців міста (Вільде, Опов., 1954, 51).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виманюю | виманюємо |
2 особа | виманюєш | виманюєте |
3 особа | виманює | виманюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виманюватиму | виманюватимемо |
2 особа | виманюватимеш | виманюватимете |
3 особа | виманюватиме | виманюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виманював | виманювали |
Жіночий рід | виманювала | |
Середній рід | виманювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виманюймо | |
2 особа | виманюй | виманюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | виманюючи | |
Минулий час | виманювавши |