вимовлятися
ВИМОВЛЯТИСЯ, яється, недок., ВИМОВИТИСЯ, иться; мн. вимовляться; док. 1. Звучати під час вимовляння, розмови, розповіді. В слові "слізьми" таки треба писати м'який знак, бо так вимовляється (Л. Укр., V, 1956, 80); Коли ж вимовлялося слово "дід", слухняність ставала беззаперечною й негайною (Ю. Янов., І, 1958, 432); Вони посміялися вдвох, і запитання "а коли ж весілля?", яке висіло на кінчику язика в Крутояра, так і не вимовилось (Собко, Біле полум'я, 1952, 152).
2. діал. Відмовлятися від чого-небудь, пояснюючи причини. Як мені вимовлятись та оправдуватись, то нема гірше (Л. Укр., V, 1956, 9); Ілля пив справді, а Домніка вимовлялася (Коб., II, 1956, 118).
3. тільки док., розм. Промовити, сказати що-небудь; вихопитися з словом, фразою. - Чи застанемо живими своїх? - несамохіть вимовився Микола (Н.-Лев., II, 1956, 255); Понурий Федько і блідий, переляканий на смерть Проць наказали своїм дома, аби ніхто й словом не вимовився, що вони не ночували в хаті (Ірчан, II, 1958, 81).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вимовляюся | вимовляємося |
2 особа | вимовляєшся | вимовляєтеся |
3 особа | вимовляється | вимовляються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вимовлятимуся | вимовлятимемося |
2 особа | вимовлятимешся | вимовлятиметеся |
3 особа | вимовлятиметься | вимовлятимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вимовлявся | вимовлялися |
Жіночий рід | вимовлялася | |
Середній рід | вимовлялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вимовляймося | |
2 особа | вимовляйся | вимовляйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вимовляючись | |
Минулий час | вимовлявшись |