висушувати
ВИСУШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИСУШИТИ, шу, шиш, док., перех. 1. Робити що-небудь сухим; позбавляти вологи. Сонце вже пригрівало, висушуючи рештки роси на придорожніх квітах і бур'янах (Гжицький, Вел. надії, 1963, 51); Не висушать тебе [джерело] пекучі літа дні (Зеров, Вибр., 1966, 279); Висушив вітер степові шляхи (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 558); Вранці, коли зійшло сонце, юнак, висушивши одяг, міцно заснув (Донч., III, 1956, 362); * Образно. Жар знищив силу тіла І соки мислі висушив (Фр., XIII, 1954, 29).
@ Висушувати (висушити) сльози (сльозу) - втішати, заспокоювати того, хто плаче. Поцілунками він висушував її сльози, і вона заспокоювалась, і знову було їй так хороше з милим, як завжди (Шиян, Баланда, 1957, 226); Рідна пісня заплете розмову, у стареньких висушить сльозу (Мал., Серце.., 1959, 116).
2. перен. Робити худим; виснажувати. Глибокі зморшки порізали високе чоло, покарбували колись повне рум'яне обличчя, спершу висушивши та вив'яливши його (Мирний, III, 1954, 14); // Позбавляти життєвих сил; знесилювати. Старість, що не кажи, висушує не тільки тіло, а й мозок (Стельмах, І, 1962, 461); А Твердохліб уже три місяці не виходить з хати.. Висушила клята хвороба (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 456); // Змучувати, доводити до повного виснаження. [Ромця:] Бач, як спалила, як висушила його туга (Вас., III, 1960, 455).
3. розм. П'ючи, спорожняти посуд; випивати до дна. Барильця, пляшечки, носатку, Сулії, тикви, баклажки, Все висушили без остатку (Котл., І, 1952, 168).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висушую | висушуємо |
2 особа | висушуєш | висушуєте |
3 особа | висушує | висушують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | висушував | висушували |
Жіночий рід | висушувала | |
Середній рід | висушувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висушуймо | |
2 особа | висушуй | висушуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | висушувавши |