вкладати
ВКЛАДАТИ 1 (УКЛАДАТИ), аю, аєш, недок., ВКЛАСТИ (УКЛАСТИ), вкладу, вкладеш, док., перех., у що. 1. Класти в середину чого-небудь. Микита спокійно й діловито вкладав речі у віз, дбаючи тільки за одно: щоб не загубилось або не потовклось у дорозі (Вас., І, 1959, 290); Оксана пішла в сад, зривала найкращі грона, дбайливо вкладала їх у ящик (Шиян, Гроза.., 1956, 603); Я до піхви вклав клинок (Сос., II, 1958, 420).
Вкладати (вкласти) в руку (руки) кому або кого, уроч. - давати щось кому-небудь. Вкладає меча в руки вірного сина Наш край, щоб цей меч пломенів (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 46); Видобула його [срібло] лише в день проводів, урочисто вклала хлопцеві в руку: - Це тобі, сину, на щастя... (Гончар, Таврія.., 1957, 44).
@ Вкладати (вкласти) в домовину - доводити до смерті. - Коли ти.. ще покладеш мені дитя в нецьки, то я тебе в домовину вкладу! (Стельмах, Хліб.., 1959, 136); Вкладати (вкласти) в уста чиї - у висловлюваннях своїх героїв проголошувати певні ідеї, виражати думки, переконання і т. ін. Ібсен у п'єсі "Нора", або "Ляльковий дім", в уста головної героїні вкладав протест проти принизливої ролі жінки в буржуазній сім'ї (Вітч., 5, 1956, 160); Вкладати (вкласти) душу в що - робити що-небудь з любов'ю, з натхненням. - Люди душу свою вкладають у будівництво, - каже начальник комсомольського штабу будівництва цукрозаводу (Рад. Укр., 5.IV 1961, 3); [Прокіп:] Е, не кажіть. У всяке діло треба душу вкласти (Корн., II, 1955, 76);
Вкладати (вкласти) у вуха - нашіптувати, наговорювати комусь на кого-небудь. Знайшлись навіть такі, що вклали панові в уха бунтівничі речі молодика (Коцюб., І, 1955, 339).
2. перен. Надавати чому-небудь певної форми, вигляду. І ті думки наш передав боян, В сонета вклавши форму бездоганну (Дор., Тобі, народе.., 1959, 79); Щось важливе хотілося запитати в старого узбека, але в які слова вкладеш його, щоб зрозумів він? (Ле, Міжгір'я, 1953, 140); // Проймати, наповнювати щось чим-небудь. - Прийди... прийди... прийди - уперто думала вона в одно, вкладаючи в ті думки всю міць жадання (Коцюб., І, 1955, 248); - Я не вернусь, Маню... - сказав відтак, вкладаючи насилу супокій і твердість у свій голос (Коб., III, 1956, 27); // Віддавати, присвячувати кому-, чому-небудь (думки, почуття тощо). Маринка усі свої сили і хист вкладає в свій перший братика лист (Забіла, У .. світ, 1960, 96); Багато любові і душевного трепету вклав драматург [І. Кочерга] в образ патріотки Гільди (Вітч., 5, 1956, 126).
3. Вносити на збереження або віддавати для використання (гроші й т. ін.). З'явилася думка вкласти в колгоспну касу всі свої заощадження (Руд., Остання шабля, 1959, 283); За останні три роки радянська держава вклала в сільське господарство десятки мільярдів карбованців (Ком. Укр., 11, 1956, 1).
ВКЛАДАТИ2 див. укладати 1.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вкладаю | вкладаємо |
2 особа | вкладаєш | вкладаєте |
3 особа | вкладає | вкладають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вкладатиму | вкладатимемо |
2 особа | вкладатимеш | вкладатимете |
3 особа | вкладатиме | вкладатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вкладав | вкладали |
Жіночий рід | вкладала | |
Середній рід | вкладало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вкладаймо | |
2 особа | вкладай | вкладайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вкладаючи | |
Минулий час | вкладавши |