воловик
ВОЛОВИК, а, ч. 1. Той, хто доглядає або пасе воли. Вони простували на гору. То був коваль Денис та воловик Федір (Мирний, IV, 1955, 201); Воловик пригнав худобу. Вона [Одарка], як крізь сон, одлучила дві пари сірих, запрягла у плуг (Л. Янов., І, 1959, 421).
2. (Anchusa L. ) Трав'яниста рослина родини шорстколистих. Воловик лікарський.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | воловик | воловики |
Родовий | воловика | воловиків |
Давальний | воловикові, воловику | воловикам |
Знахідний | воловик, воловика | воловики, воловиків |
Орудний | воловиком | воловиками |
Місцевий | на/у воловику | на/у воловиках |
Кличний | воловику | воловики |