воркотати
ВОРКОТАТИ, очу, очеш і ВОРКОТІТИ, очу, отиш, недок. 1. Те саме, що воркувати 1. Воркотала горлиця День і ніч, день і ніч (Пісні та романси.., II, 1956, 139); Воркотіли білі голуби на ганку (Кучер, Чорноморці, 1956, 358).
2. перен. Те саме, що воркувати 2. Марія з чоловіком воркотить, розмовляє (Горд., Вірність, 1943, 62).
3. Те саме, що муркотати 1. Ой кіт буде воркотати (Сл. Гр.).
4. розм. Виявляти своє незадоволення, гнів тощо приглушеною переривчастою мовою; бурчати. Бігає професор по класі.. і воркоче щось під носом, а далі обертається до нас і кричить: - Додому! (Фр., І, 1955, 244); - Вона коби лише на вулиці стояти та до всіх парубків зуби шкірити! - воркотів Максим (Кобр., Вибр., 1954, 110).
5. Утворювати одноманітний приглушений звук - рокіт (про воду, машину і т. ін.). На дні під снігом воркотіла вода (Ле, Мої листи, 1945, 83); Десь далеко воркотав трактор (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 15).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | воркочу | воркочемо |
2 особа | воркочеш | воркочете |
3 особа | воркоче | воркочуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | воркотатиму | воркотатимемо |
2 особа | воркотатимеш | воркотатимете |
3 особа | воркотатиме | воркотатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | воркотав | воркотали |
Жіночий рід | воркотала | |
Середній рід | воркотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | воркочімо | |
2 особа | воркочи | воркочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | воркочучи | |
Минулий час | воркотавши |