вугіль
ВУГІЛЬ, гля, ч. 1. збірн. Те саме, що вугілля 1. Я пам'ятаю, у забої рубали вугіль шахтарі (Сос., Солов. далі, 1957, 59); Тевтоніє! Мене ти пожирала, як вішала моїх дочок, синів і як залізо, хліб та вугіль крала... (Тич., II, 1957, 161); * У порівн. Стало поночі, як в пізній темний вечір. Гори стали чорні, як вугіль (Н.-Лев., II, 1956, 389).
2. рідко. Те саме, що вуглина. Ходили ще дві баби-лікарки, - ті баби знов напували водою з трьома вуглями (Вовчок, VI, 1956, 248); Її [липи] кора була така чорна, що навіть тепер, на тлі хмарної ночі, вирізнялася, мов намальована вуглем на сірому полотні (Дмит., Наречена, 1959, 206).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вугіль | вуглі |
Родовий | вугля | вуглів |
Давальний | вуглеві, вуглю | вуглям |
Знахідний | вугіль | вуглі |
Орудний | вуглем | вуглями |
Місцевий | на/у вуглі | на/у вуглях |
Кличний | вуглю | вуглі |