відбивач
ВІДБИВАЧ, а, ч. 1. спец. Прилад для відбивання променів світла, тепла і т. ін. Відбивач [світла] являє собою алюмінієву фольгу, наклеєну на аркуш чорного неактинічного паперу (Довідник фот., 1959, 97); Щоб збільшити відбиття радіохвиль локатора, до кулі [радіозонда] прикріплюють невеликий відбивач радіохвиль (Наука.., 2, 1958, 5).
2. військ. Частина прицільного пристрою в гарматі, мінометі тощо. Навідник єфрейтор.. швидко встановив на скомандувані ділення відбивач, кутомір і приціл (Рад. Укр., 19.ХІ 1961, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відбивач | відбивачі |
Родовий | відбивача | відбивачів |
Давальний | відбивачеві, відбивачу | відбивачам |
Знахідний | відбивач | відбивачі |
Орудний | відбивачем | відбивачами |
Місцевий | на/у відбивачі, відбивачу, відбивачеві | на/у відбивачах |
Кличний | відбивачу | відбивачі |