відмахнути
ВІДМАХНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до відмахувати 1-3. * Образно. - Проте чого це ми засумували, - урвав він сам себе, відмахнувши хвильову хмаринку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 130).
Відмахнути рукою - махнувши рукою, виразити цим небажання щось робити, говорити тощо. Що в нього не запитаєш, тільки рукою одмахне: одкаснись, мовляв, не до того (Еллан, II, 1958, 19).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відмахну | відмахнемо |
2 особа | відмахнеш | відмахнете |
3 особа | відмахне | відмахнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відмахнув | відмахнули |
Жіночий рід | відмахнула | |
Середній рід | відмахнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відмахнімо | |
2 особа | відмахни | відмахніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | відмахнувши |