відмічати
ВІДМІЧАТИ, аю, аєш, рідко ВІДМІЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМІТИТИ, ічу, ітиш, док., перех. 1. Ставити мітку, позначку на чомусь.
2. перен. Те саме, що відзначати 2. Гриць навіть одмічує його, як розумного чоловіка (Мирний, III, 1954, 250); Письменник повинен усе відмічати, в його творах не повинно бути нічого неправдивого (Іст. укр. літ., І, 1954, 613); По правді кажучи, слід відмітити, що Григорій Сидорович, стрівши невістку, злякався ще дужче, ніж колись за такої ж зустрічі з власною дружиною (Ю. Янов., 11, 1954, 113).
3. Записувати, реєструвати кого-, що-небудь (про присутність, прибуття і т. ін.). Секретар сільради.. щось відмічав у продподаткових списках (Головко, II, 1957, 54); Іван поклав картку на місце, щоб табельниці її одмітили, потім зайшов у цех (Кучер, Трудна любов, 1960, 393)
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відмічаю | відмічаємо |
2 особа | відмічаєш | відмічаєте |
3 особа | відмічає | відмічають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відмічатиму | відмічатимемо |
2 особа | відмічатимеш | відмічатимете |
3 особа | відмічатиме | відмічатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відмічав | відмічали |
Жіночий рід | відмічала | |
Середній рід | відмічало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відмічаймо | |
2 особа | відмічай | відмічайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відмічаючи | |
Минулий час | відмічавши |