гибіти
ГИБІТИ, ію, ієш, недок., діал. 1. Зазнавати труднощів від нестачі чого-небудь; страждати. - Дощ, лиха година, а я приткнуся до стіни та так і гибію (Мирний, III, 1954, 164); Що ж було їм хоч раніш так сказати, то ти б не гибіла цілі свята чорт зна над чим! (Л. Укр., V, 1956, 217); Мерзла, гибіла на тих буряках, боса-босісінька (Головко, II, 1957, 87).
2. Нездужати, хворіти. - Яке здоров'я?..- одказав він стиха та зглуха.- Гибію. Слабую дуже на голову й на очі (Вовчок, Вибр., 1937, 217).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гибію | гибіємо |
2 особа | гибієш | гибієте |
3 особа | гибіє | гибіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гибітиму | гибітимемо |
2 особа | гибітимеш | гибітимете |
3 особа | гибітиме | гибітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гибів | гибіли |
Жіночий рід | гибіла | |
Середній рід | гибіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гибіймо | |
2 особа | гибій | гибійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гибіючи | |
Минулий час | гибівши |