гладіатор
ГЛАДІАТОР, а, ч. У стародавньому Римі - боєць з рабів або військовополонених, спеціально навчений для поєдинків чи боїв групами на арені цирку. Ликує Рим! І гладіатор і патрицій Обидва п'яні. Кров і дим їх упоїв (Шевч., II, 1953, 276); * У порівн. М'язи на шиї та на грудях напнулися, наче в молодого гладіатора (Тулуб, Людолови, І, 1957, 234).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гладіатор | гладіатори |
Родовий | гладіатора | гладіаторів |
Давальний | гладіаторові, гладіатору | гладіаторам |
Знахідний | гладіатора | гладіаторів |
Орудний | гладіатором | гладіаторами |
Місцевий | на/у гладіаторі, гладіаторові | на/у гладіаторах |
Кличний | гладіаторе | гладіатори |