горілчаний
ГОРІЛЧАНИЙ, а, е. Прикм. до горілка1. Марія дихала на його якимсь чадом, як стара горілчана бочка (Н.-Лев., II, 1956, 134); Спершу запахло смаженим салом, потім горілчаним перегаром, цигарковим димом, хатнім теплом (Мур., Бук. повість, 1959, 237).
Горілчаний брат - особа, з якою п'ють горілку. Але більшість козаків, прогулявши кілька день, зраджувала своїх горілчаних братів і.. потроху заощаджувала і нагромаджувала здобуте шаблею (Тулуб, Людолови, І, 1957, 401).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | горілчаний | горілчана | горілчане | горілчані |
Родовий | горілчаного | горілчаної | горілчаного | горілчаних |
Давальний | горілчаному | горілчаній | горілчаному | горілчаним |
Знахідний | горілчаний, горілчаного | горілчану | горілчане | горілчані, горілчаних |
Орудний | горілчаним | горілчаною | горілчаним | горілчаними |
Місцевий | на/у горілчаному, горілчанім | на/у горілчаній | на/у горілчаному, горілчанім | на/у горілчаних |